Ті Хто Відают - Мовленнєк - 12849

Не знаю, чи є щось подібне у світі — а от в Україні, думаю, аналогічних експериментів досі ніхто такі не робив. І чудернацька вийшла платівка — але “забирає”, як то кажуть, одразу. Мабуть, тому, що це не просто музика — НЕПРОСТО музика. З одного боку — Мох (Олег Гнатів) начитав справжні магічні гуцульські тексти, примовки від нечистої сили. І їхню силу важко не відчути. З іншого боку — Кузя (Сергій Кузьмінський) створив музичну складову і надав всьому матеріалу саме того специфічного звучання, яке виводить альбом на якусь інакшу орбіту. І те, що Кузі тепер немає на цім світі — додає містицизму проєкту “Ті, Хто Відають” якоїсь остаточної безкомпромісності. Построкові лінії напруги електронних візерунків у сполученні з текстами, які не ділять світ на чорне і біле, а лише на Силу і не-Силу, без нашарувань сучасної моралі — ладні призвести до зворотного вибуху свідомості. Іншими словами: максимальна вкоріненість в автентику — але саме в тій частині, яка відповідає за суцільне заперечення соціуму на користь досвіду особистого всесвіту. І це взагалі не варт оцінювати з загальних позицій. Бо з магією для звичайної людини все так: працює або ні. Ця — працює. А решту знають Ті, Хто Відають…